Максимів Галина Цілуються сни
Знов цілуються сни,
Тиша нас обіймає дощами...
«Ти мені поясни…
Що із нами…Які почуття між нами?»
«Навздогін,
Твою тінь
в своє серце сховаю.
Не питай, що віщує нам ніч...
Я… повір… достеменно не знаю…»
Але … візьму в полон я тебе
Тремко, бажано, несамовито.
Сатанітиме тьма за вікном,
Навстіж відкритим.
Сива ретуш –
Предвіцький набат- хронос
Запитає: «А... Ти не підеш?»
Затремтить голос…
Зазорить мимохіть дивний птах -
Втома на віях…
«Я залишуся…ще не світає…
іще не зоріє…»
18.08.2016 17:07 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарно! |
18.08.2016 09:21 Тетяна Белімова => © |
 Пані Галинко, Ви мене вразили! Чуттєво! Пристрастно! |
18.08.2016 06:43 Георгій Грищенко => © |
 Чудово. Натхнення Вам! |
17.08.2016 13:41 © ... |
Дякую Вам за такий гарний відгук. Ваша творчість в свою чергу не залишає байдужою мене. Успіхів Вам... І добрих світлих почуттів та сонечка в душі повсякчас! |
17.08.2016 12:25 Ганна Коназюк => © |
 Так проникливо, красиво, відчутно!.. Надзвичайно чарівний вірш!!! |