08.03.2011 00:00
-
474
    
  - | 2  
 © Крайній Олександр

809…684

Короткі миті спілкування 

Та сотні кілометрів поміж нами. 

- Привіт. - Привіт. 

Як справи. Я так скучив… 

І ніби не було тих років розставання. 

809…684. 

Здавалося би звичні цифри. 

Проте для мене то зв`язок. 

Вихід у світ. До тебе. 

809…684. 

І голос твій звучить в тиші квартири. 

Дзвінкий, п’янкий, веселий, легкий. 

Такий, як і колись. 

Щирий, відвертий. 

- Голубонько, любима, мила. 

Де ти була сьогодні? 

Що робила… 

Немов би цілий світ у телефоні

Що притискаю біля скроні. 

Я пам’ятаю твої очі, губи. 

Так, ніби то не телефон 

Я прихилив до себе, 

А пригорнув до себе любу. 

Поруч з тобою забуваю 

Я про втому та незгоди. 

В думках про тебе – 

І нема поганої погоди. 

809…684. 

Такі короткі та солодкі миті 

Спілкування у життєвім вирі. 

І відстані мовби зникають. 

809…684. 

Гудок… 

Дзвінок в твоїй квартирі… 



30.08.09

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.03.2011 01:04  Антоніна Чернишенко => © 

От не можу зрозуміти,ти пишеш білі вірші,чи просто в тебе немає відчуття рими,зміст хороший і задум теж,але знову невдало