Ти мовчиш
Достигає у вранішніх росах Горіховий Спас,
Тихий серпень купається в хвилях нового врожаю...
Рудокоса сміється: " Чи є щасливіші від нас?!"
Ти мовчиш. Тебе поруч із нею немає.
Обдаровують золотом хлібним осінні лани,
В небі пісня останнього птаства нечутно зникає...
Рудокоса замріяно робить з паперу човни.
Ти мовчиш. Тебе поруч із нею немає.
Листозливи змивають зі світу яскравості фарб,
Крізь діряву туманну ряднину лиш дощ виглядає.
Рудокоса свій сміх береже як небачений скарб,
Ти мовчиш. Тебе досі ще поруч із нею немає.
Гострі ікла морозу в повітря прозоре вп`ялись,
На віконних обличчях - цілунків посріблені зграї...
Рудокоса не певна, що стріне кохання колись.
Ти мовчиш. Тебе досі ще поруч із нею немає...
На початку весни, коли свічки запалить Імболк,
Біла магія вийде з -під снігу живим водограєм,
Рудокоса сміється, одягнена в сяючий шовк,
Ти прийшов. Щасливіших за вас в цілім світі немає!
