21.08.2016 12:21
для всіх
178
    
  5 | 5  
 © Карабєн-Фортун Катерина

Ти мовчиш

Ти мовчиш

Достигає у вранішніх росах Горіховий Спас, 

Тихий серпень купається в хвилях нового врожаю...

Рудокоса сміється: " Чи є щасливіші від нас?!"

Ти мовчиш. Тебе поруч із нею немає.


Обдаровують золотом хлібним осінні лани, 

В небі пісня останнього птаства нечутно зникає...

Рудокоса замріяно робить з паперу човни.

Ти мовчиш. Тебе поруч із нею немає.


Листозливи змивають зі світу яскравості фарб, 

Крізь діряву туманну ряднину лиш дощ виглядає.

Рудокоса свій сміх береже як небачений скарб, 

Ти мовчиш. Тебе досі ще поруч із нею немає.


Гострі ікла морозу в повітря прозоре вп`ялись, 

На віконних обличчях - цілунків посріблені зграї...

Рудокоса не певна, що стріне кохання колись.

Ти мовчиш. Тебе досі ще поруч із нею немає...


На початку весни, коли свічки запалить Імболк, 

Біла магія вийде з -під снігу живим водограєм, 

Рудокоса сміється, одягнена в сяючий шовк, 

Ти прийшов. Щасливіших за вас в цілім світі немає!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.08.2016 09:23  Тадм => © 

красивезний вірш! думаю там "щасливіші ЗА нас"

 22.08.2016 08:24  Ольга Шнуренко => © 

ХОРОШИЙ ВІРШ! МАЛЬОВНИЧИЙ І НАВІТЬ ДРАМАТИЧНИЙ!