Сину

Мовчиш, - мовчиш немов чужий, 

Десь глибоко сховав образу, 

Так, боляче, - я рідний батько твій, 

Та я відразливий тобі, не мов зараза!

Ти гордий! Відчуваю рідну кров, 

Ніколи крок на зустріч ти не зробиш, 

Хай так! Але мою батьківськую любов, 

Нічим у цьому світі ти не згубиш!

Що я зробив тобі не так, - скажи?!

За що я впав тобі в немилість?!

Мовчиш… немов би хто наворожив, 

І я мовчу…пробач мою безсилість.

Хай буде так! Не день, можливо і не рік, 

Але колись той час нарешті прийде, 

Життя тебе верне на мій поріг, 

І каяття із неба певно тобі зійде.