Літо - це малесеньке життя

Подивись, в якому домі гарному живеш!

Вчора я пішов за пивом – прямо обімлів, 

Цілував його і тихо-тихо плакав дощ:

«Вибач, друже, я всю зиму грипом прохворів.»

Я стояв би, милувався доки й день мине, 

Разом із дільничним нашим мовчки під грибком.

Та, нажаль, в кульці прозорім дірка у мене, 

Й повсякчасно пиво витікає із нього.

Я пішов у квітні, я знайшов привід, 

Угорнувся в холод твій і змерз, мила

І подавсь на вулицю, щоб стріти літо, 

А літо – це малесеньке життя.

Літо – це малесеньке життя окремо, 

Голиш поріст на щоках, але даремно

І пливе дім літом, а мене немає...

Літо – це малесеньке життя.

Дивно, ми весь час були у місті одному, 

На останнім поверсі, ти в домі, як раніш.

Я у точках різних, тих, нажаль, що ближче дну

Втім, якщо ти п’єш, то їх навряд чи відрізниш.

Я і не завважив, що кінець травня, 

Вже давно хурделиця втопилась в плавнях, 

Випив із дільничним, подививсь – літо…

Літо – це малесеньке життя.

Літо – це малесеньке життя окремо, 

Голиш поріст на щоках, але даремно.

І пливе дім літом, а мене немає...

Літо – це малесеньке життя.

І хоч у вікні твоєму наш ночує сум, |сум|

Я у сміттєпровід кинув два свої ключі|джерела|

І до тебе літом достеменно не вернусь, 

Я ходжу в кіно і в парк культури уночі.

Повернулась з моря, вчора я бачив, 

Про життя минуле фільм дививсь наче, 

Про розлуку фільм і про твоє літо…

Літо – це малесеньке життя.

Про життя, в якому не було фальші

І навряд хто скаже про роки дальші, 

І лише дільничний знов кивне мовчки, 

Літо – це малесеньке життя.

Харків, Серпень 2016 р