Дві зів’ялі троянди
Переспів романсу - «Две розы»
Капли испарений катятся, как слезы,
И туманят синий, вычурный хрусталь,
Тени двух мгновений, две увядших розы,
А на них немая мертвая печаль…
Слова – Д’Актиль, муз. – С. Покрасс.
И туманят синий, вычурный хрусталь,
Тени двух мгновений, две увядших розы,
А на них немая мертвая печаль…
Слова – Д’Актиль, муз. – С. Покрасс.
Щастя та кохання не живуть
віднині,
Сумом і туманом сповнюють
кришталь…
Згасли дві троянди, дві тремтливі
тіні,
А на них - мертвенні
туга і печаль.
Одна була біла-біла,
Як посмішка несмілива,
А інша – червона, яскрава,
Неначе мрія зухвала…
Манили вони, спокушали,
а потім зів’яли.
Зів’яли вони, не розквітнути
знов,
А з ними зів’яла і наша
любов.
Мали стільки щастя - скільки
крапель в морі,
Скільки осінь гонить
листя по землі,
Залишились тільки,
як «momento mori»,
Дві смутні троянди
в синім кришталі.
Одна була біла-біла,
Як перша любов
несмілива,
А інша – червона, яскрава,
Зваблива, чуттєва,
лукава.
Обидві вони спокушали,
обидві зів’яли…
