Енергії життя
Гуляв нічку, гуляв дві,
Закружляло в голові,
Він до дуба ледь допхався
Й там енергії набрався.
Він подумав - я ж лайдак,
Вже гулять не буду так,
Але тягне погуляти,
Нічку другу не поспати.
Тож пішов він до верби
Залишити їй якби
Всю енергію погану
Й та ковтнула цю заману..
Нині вдома він вже спить,
Стало легше йому жить,
Дякує вербі він й дубу,
Каже - їх я не забуду.
Я ж дивуюся красі
Й що розумні у нас всі,
Що дерева наші друзі
У важкій життєвій смузі.
м. Київ, 25.08.16.
