“Пекельний коридор»

До строку устеляє землю листя, 

Отримує зелене

жовтий зміст...

Розтрощена перлина у намисті

Південних, східних

українських міст…

Сподіватись на краще зарано…

На деревах всихають гілки…

Іловайськ – незагоєна рана, 

Не рубцюються рани такі.

Стогне душа і плаче:

«Старші, середні, малі –

Кращі пішли із кращих, 

Справжнісінька

«сіль землі!»

Біль не стихає, не гасне, 

Зрошені вже не раз

Сіллю червоною рясно, 

Рани твої, 

Іловайськ!

Лукавим золотом

прикрашені погони, 

Погони імперські –

безчестя і сміття...

Ідуть, ідуть приречені

колони

«Пекельним коридором»

в небуття.

Вони

Гірше звірів отак лютувати…

Ви ж, неначе, «братами»

були?

Революції Гідність

кігтями

терзати, 

Бо свою ви давно

пропили!

«Охвіцерське»

«чесне слово»

брехати готово!

Рота іще не розкрив, 

«Слова» не дав, 

А вже збрехав.

«Маю честь!», 

А як довго він

її «мав?» -

Усю давно сплюн-

дрував…

……………………………..

Стогне душа і плаче:

«Старші, середні, малі –

Кращі пішли із кращих,

Справжнісінька «сіль землі!»