Чистим світлом дощ змиває рани
І я вже знаю ось-таки напевне,
Що дощ мій виплетений з рим.
Він б"є у вікна: тихо і натхненно,
Пускає подих, наче білий дим.
Люблю його - вже скільки б не минуло,
І скільки літрів в землю не пролив,
Усе змінилось, тільки з ним, як було:
Бо я ще досі сили прошу в злив.
І чистим світлом дощ змиває рани,
Збиває сум і радість у одне.
Він трохи милий, трішечки заспаний,
До себе ніжно крилами горне.
