03.09.2016 07:15
для всіх
182
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Не вір чуткам


Якщо почуєш що я вмер, 

Не вiр, що не скажу нi слова, 

Я говоритиму й тепер, 

Мої вiршi моя то мова.


Не вiр чуткам, що я вже прах

I думка теж моя померла, 

Вона живе в моїх вiршах

I смерть думки мої не стерла.


Не вір, що я вже серед тих, 

Яких i дiти позабули, 

Я є в вiршах серед живих, 

Тебе, як кажуть, добре взули.


Не вiр чуткам, вони брехня, 

Я буду дуже довго жити, 

I нi хвилини i нi дня

Не буду з забуттям дружити.



м. Київ, 17.04.2000.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.09.2016 01:36  Серго Сокольник => © 

Та 100 000 років, Георгію, як на сході бажають)))

 03.09.2016 23:10  Тетяна Чорновіл => © 

Сила поетичного слова!
Вона вивищує душу над забуттям.
Чудовий вірш!!!

 03.09.2016 13:00  Каранда Галина => © 

майже супер... нагадало Симонова "Жди меня".