03.09.2016 21:49
для всіх
147
    
  3 | 3  
 © Панін Олександр Миколайович

Занедбаний сад

Занедбаний сад Вільний вірш

Фантасмагорія

Любовне нездоров’я
розірвало мозок,
Страждання –
хвороблива насолода,
Муки –
злої негоди
пестощі …

У хащах здичавілого саду

чорніють

лахміття одягу на гілках, 

Клапті душі на землі, наче листя, 

розкидані...

Демони - душежерці, 

Злижуть, висмокчуть, вигризуть

клаптики

до останього, 

навіть уривків спогадів

не залишать.


Треба поспішати, 

зовсім без душі лишатись не можна:

інакше, навіщо усі страждання…


Зелень, 

зелень серед колючок, 

серед гострого гілля…

Кров руда

на

трави-квіти капає, 

омиває, ферментує, 

перетворює на страшний

трунок.


Коханий любить, 

дбає, 

але

не полишає родину, 

не засилає сватів …


Скривавлені руки мнуть зілля, 

любовна хвороба розриває мозок:

«Не засватана, не пошлюблена.»


На власній крові

замішане зілля, 

втілить у дійсність

моє безумство:

Невдячного здолаю, 

зв’яжу його неволею…


Собі сама

сватів зашлю

чарами…


Цілуватиму себе – його

вустами, 

Пестити себе

буду – руками його…

Змушу

піти з родини, 

пошлюбити мене, 

А потім, 

занапастивши

грішну душу свою, 

хоч у прірву…


…………………………………


Хто

блукає

Занедбаним садом? -

Я,

Обіруч

Із

Власним Божевіллям…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.09.2016 09:29  Тетяна Белімова => © 

Сумна повість кохання і зради... Нещаслива дівчина. Нещасливий і її обранець...

 04.09.2016 09:17  Олена Коленченко => © 

Сильно!!! Дійсно, іноді любовне нездоров`я призводить до божевілля!!!!