Мене немає, тебе немає...

з рубрики / циклу «Для Душі»

немає нас.

Життя минає і ми минаєм,

крізь пальці час.

І все важливе- вже не важливо

назавтра враз,

Те що боліло – переболіло,

лікує час.

Лиш шкода мрій тих, що не збулися,

І митей тих,

Що воєдино тепер злилися –

Лиш тінь від них…

Все що хотілось і що бажалось –

Було життям:

Ми народились, жили, кохались…

Тепер що там?

Лишився слід? А чи навіть згадки

Не буде вже?

Минають миті всі по порядку –

Життя тече…

Мене немає, тебе немає

А що по нас?

Ми на дрібниці життя міняємо

Раз по раз.

Візьміть участь в обговоренні

23.09.2016 16:26 Каранда Галина => ©

Вітаю, Світланко!

Це чудово - народитися в день свого міста!

Здоров’я, щастя і всього найкращого!

05.09.2016 18:13 Олена Коленченко => ©

Чудовий вірш!

Мою думку ти вже знаєш, Світланко)) Лише додам, що дуже приємно, що ти підкорюєш лірику)) Це теж твоє!

Класно!

Дуже сподобалося!

І зміст. і форма.

Єдине - у 8-му знизу рядку "а" мені наче ритм ламає. А якщо отак: "Чи слід лишився ? Чи навіть згадки.......

А два останні рядки якби отак: "Все на дрібниці життя міняєм

Ми раз по раз." Тоді всі склади у загальний ритм попадуть.

дуже гарний вірш!

Просто і правдиво!!!