"Не гоже, Йване і Степане, свої святині забувать…"
з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»
Ті ж самі хитрі й хижі ЛИСИ
В овечі шкури одяглись!
Стирчить з-під них гостренький ПИСОК,
Орда панує – як колись.
***
Не гоже, Йване і Степане,
Свої святині забувать…
Сидить у Лаврі нашій ТАТЬ –
І заправляє челядь п’яна.
Той ворог тихо й непомітно
Жере Святиню… Все живе…
Байдужий люд, мов гній, пливе…
Попам московським – тепло й ситно.
Набат! Набат! У ЛАВРІ – враг.
Він окопався тут, Степане…
Почуй і ти, глухий Іване…
Тож прокидайся, вище стяг!
