Тіні-предки
Мені наснились люди. І хрести.
І чорні-чорні, як вугілля, тіні.
Вони німі. У них немає сил,
Вони тут, кажуть, з Божого веління.
Вони численні дуже – як Орда.
А ще на них нема живого місця.
Ці тіні не жене свята вода,
Вони самі п”ють з Божої криниці.
О наші предки, тіні з-під землі,
Ми зовсім вас не хочемо забути.
Але пустіть нас. Ви вже відійшли.
А нам би якось ладити майбутнє.
