Київська злива
Застукотіли бубни-круговерті
Об сіромасне київське панно.
Гроза, гроза!
Танок веде зі смертю,
Краплини чорні ллє на полотно.
Дахи гудуть в задимленій печалі,
Згубили сквери опівнічні сни,
А злива йде все далі, далі, далі,
Шалена і сп”яніла від весни.
В шитві дощу вітрисько ставить латки,
Траву – немовби зрізало ножем.
Ця злива – львівська, і тому – вар”ятка,
Старенький Київ геть не береже.
