Поштовх
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Ти мій останній поштовх в невідомість.
Хіба то прірва?
Може, то життя?
Я вже при пам`яті утратила свідомість,
Я вже згрішила і не маю каяття.
Мені болить, хоч що мене тут ранить?
Напевно - прірва, що шумить внизу.
Там вітер тишу по землі чеканить,
Там дощ ховає вибиту грозу.
