Кохання розділене війною
У вікно потяга, рукою помахаю,
ти сльози витреш з голубих очей.
Я залишаю тут кохання, знаю,
на сотні днів і тисячі ночей.
Війна-розлучниця, нам долю поламала,
осколками кохання рознесла.
Вона тебе, у мене відібрала,
а у замін лиш автомат дала!
Твоє кохання тут, поруч зі мною,
від смерті захищає у бою.
У снах я прокидаюся з тобою,
цілую очі й усмішку твою.
Кохання наше, розділене війною,
та ще палкіше у душі горить.
Рахую дні, до зустрічі, з тобою.
Коли настане та щаслива мить!
Автор:Лариса Мандзюк.
