Втрата
Забути про далеч і втрату,
Згорнути єдину з криниць -
О так, я робила багато
Маленьких і більших дурниць.
Петунії плутала з терном,
В собі зупиняла людське,
Втікала, хоч знала – даремно,
Бо втеча між днів проросте.
Співала із горлом затятим,
З душею затятою теж,
Втрачала – і ти, моя втрато,
Ніяк із думок не зійдеш.
Бо час стільки літ уже збавив,
Всю ніжність здушив голіруч,
А нам хіба крила зоставив,
Надламані,
Й кинув із круч.
