Договорились
Договорились до німої пустки:
І ліс – не ліс, і замість серця – згусток,
І тиша б”є, і стримують дерева,
Лежить між нами повінь кришталева...
А ми ж...
Ми – тут!
На відстані руки.
А нам – о, милий, – нам і невтямки,
Що залишилось поруч так кохати
Хіба два кроки з білих циферблатів.
А потім – блиски, потяги, комети,
Й між нами знову купа кілометрів.
і в цій розлуці спомин найтрашніший –
Оця між нами кришталева тиша.
