Мить лілової тиші тремкої

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

За колискою сонця ясною,

Де з небес незбагненно бездонних

Снами місяць сріблить у спокої,

Між туманів лунких густиною

Зачаїлась у шерехах сонних

Все безмежжя чарівної миті

Осягнеш ти від подиху вітру

Дивоцвітом у кожному слові.

Тихо… Трави лиш, росами вмиті

Сколихнуть у квітучу палітру

Слів зізнання пелюстки лілові.

Візьміть участь в обговоренні

01.10.2016 06:33 Георгій Грищенко => ©

Тетяночко, землячко! Без Вас сумно, Чому Вас так довго немає тут?.Дай Боже здоров`я Вам.

25.09.2016 11:39 Люлька Ніна => ©

Який чудовий поетичний пейзаж! Прочитала і зачарувалась красотою слова. Дай Боже, Вам писати і писати таку прекрасну поезію.

24.09.2016 09:42 Тадм => ©

тремтливо! чудово!

23.09.2016 09:52 Світлана Рачинська => ©

Чудодійно і завжди захоплююче!...

22.09.2016 21:46 Серго Сокольник => ©

Респект, Таню) Наче ніч провів у різнотрав"ї луговому... Чарівно...

21.09.2016 16:48 Ольга Шнуренко => ©

А й дісно, тиша може бути кольорова у полі чи на долині, і колір тиші залежить і від пори року, і від георафічної місцевості...

21.09.2016 13:36 оксамит => ©

Улюблений колір у Вашому вірші, так гарно!!!

Чудовий вірш, Заворожує. Натхнення Вам!

Дуже файно!)))

Пані Тетяно, вірш неймовірний!

Дякую Вам за це Диво!!! На висоті!!!

Настільки мелодійно і ніжно, наче освідчення в коханні...тільки природі))

Люблю такі вірші. Спокійно стає і не хочеться ні про що думати...