Прозорості обпились осінні небеса...
Прозорості обпились осінні небеса,
І журавлям криничним заманулось в вирій.
Сльозою на траві тремтить нічна роса,
Бо стало холодно на Україні милій.
Час відлітати, снами близькості розлук
Надсадно затужило опустіле поле.
Невисповідатись у скільки тисяч мук
Нас жорстко оцінила невблаганна доля.
Вони летять, в німому розпачі дерев
Немає меж, вони назад не повернуться:
У тридесяту казку добрих королев,
До матері чужої пригорнуться.
