Осінні дороги
Біжать, біжать в далекий світ дороги,
Міста торкають, оминають ниви.
Фарбує осінь листячко потрохи,
По лісу пише золотим курсивом.
В цій куряві, - гарячій, старосвітній;
Під сонцем, ще розпеченим, як ватра, -
Хіба не раз спиняв нас дикий вітер,
Хіба не раз хотілося кричати?
Пронизували небо й нас до болю
В містах щоразу чорні хмарочоси.
Де б не були - за нами, наче Доля,
Ходила ця красива й тиха Осінь.
І от тепер ми стрілися із нею,
Ідемо поряд, стишено й несміло.
Позаду нас діброви і алеї
Вкриваються потрохи снігом білим.
