Про Гламур і Сосиски
Гламур – рожевий мов сосиски –
За душу зовсім не бере…
Коли війна і ворог близько,
Той шмат у горлі аж дере!
І ти в душі ковтаєш сльози,
Коли бідує твій нарід…
ВОНИ ж їдять, в НИХ пахнуть рози…
Живе собі «елітний» збрід.
Та що їм завтра – ДАЙ сьогодні,
Життя коротке, наче мить!
Гламурній діві безпородній
Сумління сите не свербить.
Вона фарбує довгі нігті,
Крижинки-очі – наче скло…
Сидить об стіл обперши лікті…
Все, що «за кадром» – сіре тло.
Панове, їжте, розважайтесь,
І пийте – віскі і коньяк.
Але – у піжмурки не грайтесь,
І – не знущайтеся відтак.
Усе на світі має ціну,
За все доводиться платить…
Вас змиє Час – мов сіру піну,
Не все те злото, що блищить!
