Модниця
з рубрики / циклу «Гуморески»
У магазин в безлюдний день осінній,
Мов пава дивна, модниця зайшла.
Там гордо обдивляється вітрини,
А там про моду мову завела:
«Що в вас купити можна дивне з моди?»
А продавщиця їй і те, і се...
«Ця сукня не підкреслить мою вроду...
А ця – старечий дух в собі несе!..
Це що за джинси?!..
Хе, шматок тканини!..
А це Ви називаєте гламур?!..
Що це таке?!..
В такій-от парусині
Я засоромлюсь й мовити «бон жур»!..
Мені не личить!..
Це уже не в моді!..
Знущаєтесь? Та це не мій фасон!..
Це шмаття для простого лиш народу!..
А це що за брудний противний тон?!..»
Хитає головою продавщиця –
Нормальна одіж... Й моди наче плин...
Ви бачили десь, щоб одна дівиця
Відкинула усенький магазин?
«А це що? Показали би раніше!
Дивіться, яке гарне, як іде!» -
І тягне все на себе, наче миша,
Й не дивиться, що порване й брудне...
А продавщиця пирскає од сміху –
І там висить ганчіркою, і тут...
А модниці - така від нього втіха,
Мов вийшла раптом в діамантах в люд.
Ну а воно – таке вже вбоге дрантя...
Та ні, я не очорнюю бутік,
То просто не полиця була з платтям,
А був то звичайнісінький смітник...
