Моя осінь
Ти так і не відчув
А осінь ця не схожа на твою,
Бо в ній є час для стриманого суму.
Від тебе я, мабуть, таки піду -
Я прошу, не вертай. І не шкодуй,
Що так і не відчув моїх парфумів...
Що ти не доторкнувся до плеча,
Не відшукав на тілі темну крапку.
Що так і не встромив свого меча
В... осердя віри дивного дівча...
Мої вірші залиш собі на згадку.
Довірливо горнулася до рук,
Але щоразу – тиша й заборона.
З усіх любовних сумішей, сполук
Обрала найсильнішу із отрут –
Розлуку, мов гірке вино червоне.
Ще стигне сум.. Та знаю – пройде час,
Я відновлю порядок й рівновагу...
На жаль, не вийшло з тебе й мене... нас.
В безкомпромісній тиші обрій згас.
Тебе я... ще...
Яка ж стражденна спрага!...
Та пройде час...
І вилікує час
цю осінь,
у якій не стало нас.
м. Вишгород, 02.10.2016/17:30
