Кентавр і Русалка
Не допоможуть боги - бач, мовчать.
Та чи й доречна їхня допомога?
Ми ще й самі не вирішили того,
Чи ми не плід ілюзій – ти та я?
Холодні почуття мої зігрів:
Шалена швидкість – повінь перебільшень...
І все ж, мій світ прозоріший, простіший,
Хоч в наших мовах досить схожих слів..
Обіймами втішалась тиша снів:
Ти, крізь роки, схиляєшся до мене,
Я вірю ніжності та... досвіду, напевно.
Зухвале поєднання двох стихій...
А наші долі – грішні хижаки:
Твої стежки встелили біля моря
І, мов тирани, ремствують: "Покори!"
...Ці почуття далися нам взнаки...
Спокусливо блищить моя луска?
Сточила хіть об силу твоїх м"язів...
Наплутав хтось з богів дороговкази –
Зустрілись міф і казка – ти і я.
м. Вишгород, 22.09.2016/15:43
