Сумна замальовка
Сиротіє пустіюча хата...
Он хазяйки душа подалась
У краї, до яких вирушати,
Кожен має відмірений час.
По-сирітськи безколірно-сіра
Сукня в шафі чекає тепла...
Треться кішка об ноги, не вірить,
Що хазяйка навіки пішла...
Будуть речі виносить потрохи-
Треба вчасно звільнити житло.
Концентрований запах епохи
Відійде, як життя відійшло...
Бог його неосяжно відміряв,
Мов тканину на сукню тобі.
У калюжі, безколірно-сірій
Наче сукня, розхлюпано біль...
Вітерець, навісніюча дівка,
Рознесе по подвір"ю нараз
Непотрібні нікому листівки,
Цей розкиданий долі пасьянс...
Зберігання іх змісту не має
Без потреби у них діточкам...
Лиш кицюня сидить і чекає,
Що хазяйка наллє молочка...
