Хабанера

Кохання – птаха невловима, 

Її ніхто приручив!

Не маніть її і не благайте

Вона на поклик ваш не прилетить.

Мені погрози і мольби байдужі, 

Сумні зітхання, шепоту жага.

Моєму серцю любий інший, 

Хоч і скупі його слова.

Любов...

Любов – циганськеє дитя, 

Закон і звичай серцю не знайомий:

Якщо мене ти не кохаєш –

знай: тоді мені ти любий!

Якщо мене ти не кохаєш – тоді мені ти любий!

А вже коли кохаю - начувайся!

Та пташка, що, здалось, піймав –

Ударила крилом і відлетіла.

Любов пропала назавжди.

І не чекаєш більше – коли ось! -

Літа навколо і кружляє знову!

Тріпоче крильцями, манить...

Гадаєш, упіймав – вона втікає, 

Гадаєш, що утік – вона тебе впіймала!

Любов...

Любов –циганськеє дитя, 

Закон і звичай серцю не знайомий:

Якщо мене ти не кохаєш –знай: тоді мені ти любий!

Якщо мене ти не кохаєш– тоді мені ти любий!

А вже коли кохаю - начувайся!

Київ, травень 2016