12.10.2016 09:13
для всіх
126
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Вона

Вона приходить і уходить

І не вертається назад,  

Такої вже вона породи,  

Такий у неї звичний лад.


Колись вона прийшла й до мене

Та згодом зникла мов туман,  

Як листя восени зелене,  

Немов навіяний оман. 


А я жалкую й досі з цього,  

Про дивні радісні роки,  

Коли доходило до того,  

Що бажане мав залюбки.


Та мабуть час настав зникати,  

Нічого ж вічного нема,  

Ну, що тепер мені бажати?

Коли прийшла стара зима.


А в старості мені здається,  

Хоч зникла молодість чудна,  

А доля з старості сміється,  

Я ж хочу щоб прийшла весна.



м. Київ, 11.10.16.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.10.2016 09:12  Тетяна Чорновіл => © 

Прийде Ваша весна, не сумнівайтеся.
Адже Ви її кличете в такій теплій віршованій формі!
А стару зиму перетерпимо! )))

 14.10.2016 00:36  Серго Сокольник => © 

Що ж... На все свій час, Георгію... Ми ж філософи... То на брудер, прозит)

 12.10.2016 14:27  Максимів Галина => © 

Буде Весна!