Вона
Вона приходить і уходить
І не вертається назад,
Такої вже вона породи,
Такий у неї звичний лад.
Колись вона прийшла й до мене
Та згодом зникла мов туман,
Як листя восени зелене,
Немов навіяний оман.
А я жалкую й досі з цього,
Про дивні радісні роки,
Коли доходило до того,
Що бажане мав залюбки.
Та мабуть час настав зникати,
Нічого ж вічного нема,
Ну, що тепер мені бажати?
Коли прийшла стара зима.
А в старості мені здається,
Хоч зникла молодість чудна,
А доля з старості сміється,
Я ж хочу щоб прийшла весна.
м. Київ, 11.10.16.
