Вихор пам"яті
Осінь листям скрапує тонким.
Листя шлях вкриває, мов пергамент.
Клен здіймає вихор, а за ним
Вихором новим нуртує пам`ять.
В мареві щоденних дивовиж,
В почуттєво-спогадових нетрях.
Як же, як же ти мене п`яниш!
Попри відстань в сотні кілометрів.
