Дивна Осінь
Від болю нині не торкнешся скронь.
Ця осінь - дивна, і жінки в ній - дивні.
В них - лиця Рафаелівських Мадонн,
А замість серця - пустка і руїна.
По місту ходить Жовтень, як вар`ят.
Жовтіють на проспектах його кроки.
У храмах темно; там коло Розп`ять
Останні квіти п`ють церковний спокій.
Це - дивна Осінь, повна протиріч,
Що смутком всім лягає на обличчя.
Вона прийшла сюди з чужих сторічч.
Вона іде в нові чужі сторіччя.
