20.10.2016 08:40
18+
287
    
  6 | 7  
 © Оля Стасюк

Дивна Осінь

Дивна Осінь

Від болю нині не торкнешся скронь.

Ця осінь - дивна, і жінки в ній - дивні.

В них - лиця Рафаелівських Мадонн, 

А замість серця - пустка і руїна.


По місту ходить Жовтень, як вар`ят.

Жовтіють на проспектах його кроки.

У храмах темно; там коло Розп`ять

Останні квіти п`ють церковний спокій.


Це - дивна Осінь, повна протиріч, 

Що смутком всім лягає на обличчя.

Вона прийшла сюди з чужих сторічч.

Вона іде в нові чужі сторіччя.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.10.2016 23:03  Олійник Володимир Іванович... => © 

П.Оля,осінь у Вас і справді видалася дивною,зате вірш получився класний.То ж злетів Вам на творчій ниві.

 20.10.2016 13:47  Тетяна Чорновіл => © 

Красива осінь. Та хай собі йде в чужі сторіччя з пустками та руїнами. Усе буде добре.

 20.10.2016 10:59  Антоніна Спірідончева => © 

Гарний вірш!

 20.10.2016 08:56  Тетяна Белімова => © 

Олю, Олю... Дивна Осінь у тебе вийшла! Це правда))
Львівська загадкова Осінь))