Так легко
Так легко над полем стелився молочний туман.
Сьогодні так легко було крізь міста утікати.
І знати напевно, що це вже тепер не обман,
Що тут, у долонях, стоять посивілі Карпати.
Що сильно боліло, та вже, як не вір, не болить.
Що правди цурались, а з попелу брали сувої.
Що тут, серед гір сильне серце тихенько щемить,
А смуток з проблемами ззаду зібрались у строї.
І вже не хвилює: любив, не любив, розлюбив...
І вже все одно, які справи й наскільки накручені,
Лише не байдуже та кількість заплаканих злив,
Що вперше були на його невідомих зарученах.
Так легко і дивно прийнялась вечірня гроза,
І вітер незвично лягав коло місяця спати...
І білий туман, й самотня природа краса...
І дивно, і легко сьогодні було утікати.
