Душі
Десь чути гомін. Десь далеко звідси.
Не тут, не в цьому світі серед душ.
Холодний спокій зрошує цю відстань,
І не дає людині жоден куш.
Від цього душі люті, як у клітці,
Вони не хочуть буть на самоті,
Вони стоять, як замкнені у квітці.
Мов збиті пташки з шляху у житті.
Вже звикли просто. Що ж, таке буває.
Постійно шум, без нього нікуди.
То їхня воля в метушні зростає,
Збиває шлях гарячий до біди.
