Тиша чарівна
Ледь засіріло. Човник над водою.
Верхівка скинулась, збудивши тихі кола.
Крадеться ранок десь нечутною ходою.
Такої тиші я не чув ніде й ніколи.
Але…
Не тільки тиша у повітрі повиса-
Навкруг мене живуть таємні голоси.
Дощ.? Ні не дощ, а крапельки роси
Спадають з віт, що протяг колиса.
За спиною про щось шепочуться жита,
З весла на світ бурчить старий комаха,
А наді мною тихо ластівка літа
І чую я, як б’ється серце птаха.
