з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»
Літа, літа мов чаєчки летять,
Не хочуть зупинитись, почекать.
За горизонт женуть вітри часу
І молодість, і силу і красу.
Наївні хлопчака дитячі мрії,
Юнацькі ідеали та надії,
Вулкан гарячий першого кохання,
Мед поцілунку, гіркоту прощання.
Повагу ворогів і друзів зради,
Зими нудьгу та весняні паради…
За небосхил тікає все від нас,
В країну де застиг навічно час…
Лиш пам’ять поверне, на мить, у снах,
Що чаєчки віднесли на крилах.
