23.10.2016 15:40

для всіх

201

3 | 3

 © Тетяна Чорновіл

У сум’ятті сполоханих тіней

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Між билинок розсипавши іній, 

Ніч осіння ступає тихцем, 

У сум’ятті сполоханих тіней

Сон чарує летким вітерцем

Мрій захмарних і зорів розмаю.

Час то сплине між трав, то шелесне

За духмяною терпкістю груш.

Незбагненне безмежжя небесне

З вій у тишу не стріпуй, не руш.

Мить цю серцем відчути ще маю.

Рос намиста зібравши разками, 

Ніч у згустку безчасся щемить.

Не тривож її серця ривками, 

Зачаровану трепетну мить

На краєчку цілунку піймаю.