Падолистом прямо в обличчя
з рубрики / циклу «Звичайне диво»
Падолистом прямо в обличчя –
Осінь, мабуть, поцілувала!
Хоч я думала про приємне –
Дала знати щоб не дрімала!
Встигла зловити той листочок,
Що мені вітер пожбурив.
Тепер до весни берегтиму –
Мені приємно, мене не обурив...
Я закохана в звичайне диво!
Хоч і не часто його помічаю...
В когось на подвір`ї – море,
А у мене шматочок краю...
07.10.12