Гарбузяне страхіття
Вампіри і чаклунки, чорти, живі мерці
І кажанячі крила, й страшні машкари ці.
А он – гарбуз з очима несе в руках один.
Та це ж – веселе свято, «страшенний» Хелловін!
І про своє дитинство колись татусь казав,
Що з гарбуза страхіття також він майстрував.
Збиралися хлоп’ята на розі вулиць двох,
Й таке розповідали страшне, що просто ох!
Під лампочкою тьмяною розсілись дітлахи...
А хтось із простирадла вже змайстрував лахи.
Про чорну руку (страшно!) хлопчина оповів...
Хтось гарбузові очі і рота вже зробив.
Хтось вкрав із комірчини у матінки свічу…
(Це був Юрко Зав’ялов, та я про це мовчу).
Ось друг його сховався з страхіттям у ріки
І слухають про Вія уважно хлопчаки.
Коли сам Вій з’явився: «Повіки підійміть!»
Із річки появилось страхіття із страхіть.
Хто оповідку слухав – від страху аж закляк,
У когось по колінах задзюркав переляк.
А тут ще й друг, Семенко, жахіття наробив:
Він, ніби вовкулака, за гарбузом завив.
Хлоп найдрібніший, Фрузя, додому поскакав:
«Матусенько, рятуйте, мене Бабай злякав!»
Й швиденько по домівках розбіглись пацани:
Незатишно надворі, як вимокли штани.
Лише Юрко з Семенком стоять у ліхтаря,
Згасає над дахами вечірняя зоря.
Нажаль, їх вже немає,
Сміливих і хто втік
Жовтневий вечір, Харків,
Десь тридцять п’ятий рік.
Харків, Жовтень 2016
