Хроніки державності
Цикл віршів
І Третій шлях. (початок)
«Ой три шляхи широкії до купи зійшлися.
На чужину з України брати розійшлися.
Покинули стару матір…»
Т.Г. Шевченко
Про що задумався, Тарасе,
чолом на груди похиливсь?
Про те, як ми жили колись,
чи, може, про майбутнє наше?
Бо сьогодення – тільки рух
від мертвого і до живого.
Ми глиною були для Бога,
в яку вдихнути треба Дух.
…
Нам – два шляхи від долі в дар:
один – до дідової хати
де під іконою читати
сім’я збиралася «Кобзар»,
а другий асфальтóвий шлях –
у телемузикальний зáхват,
де росіян боїться Захід,
де мека золоте теля.
…
Що, батьку, бачиш у віках?
Можливо, саме в цю хвилину –
той, що врятує Україну,
нам не відомий,
третій шлях?..
2008р.
ІІ Варіація на тему…
Від Сяну до Дону,
від Дону до Сяну
з лікарні додому
вертають краяни.
В сльозах, мов у перлах.
Спілкуються стиха:
– «Вже вмерла?.. Не вмерла?..
Є пульс?.. Іще диха?..»
– «Та тільки чекати
не довго вже, схоже:
доб’ють депутати,
«Вона» допоможе.
– «Один каже:
знаю як хвору зцілити,
але заважає відсутність еліти –
були б то французи, поляки чи німці,
а то, любі друзі, – одні українці…»
…
По Дикому полю
і там де Говерла –
не пісня про Волю,
а шепіт: – «Bже вмерла?..»
2008р.
ІІІ Пахани (пісня з майдану)
Поділили Україну «пахани»
Святий Кріпкий! – Україну борони.
Йдемо, брате, на засніжений майдан,
де не править Україною «пахан».
Приспів.
Де позбулись можновладних брехунів,
бандюганів, депутатів – «паханів»,
де настала вседолаюча Весна –
йдемо, брате, проганяти «пахана»!
Приспів.
За Європу, за батьківську сторону
натовчемо товсту пику «пахану»!
Приготуйся яйцем битий «пахане»!
Є Суд Божий – і тебе не обмине.
Приспів:
Буде наша перемога,
хоч лютує смерть навкруг –
серед шинового смога,
серед крові, серед мук,
в глину, чим були для Бога,
Бог вдихнув майдану дух!
Буде наша перемога!
Буде наша перемога!
лютий 2014 р
ІV Українцю східняку.
Не обертайся ти на схід спиною,
бо за плечима з’явиться мутант,
ображений, стурбований Весною
«зелений чоловічок» – окупант.
В камуфляжі, у барвах «триколора»,
неначе та матрьошка з Хохломи,
зомбована пропутінська потвора –
«стал грудью» за цивільними людьми.
По стрічці, що нагадує гадюку,
по вдачі (європейський азіат) –
запам’ятай назавжди цю тварюку,
це – ворог твій, це твій брехливий «брат».
Не пожалій отруйливого гада,
відкинь під зад ногою до межі.
Нехай сичить: «чужой зємлі нє нада» –
як матір, землю рідну бережи!
травень 2014 р.
V Генералам Іловайська.
"Полковник наш рожден хватом"
М. Лєрмонтов
Ви не Кутузови – і слава Богу,
а то і Спас би вояків не спас…
Ви вмієте просити допомогу,
а перемогу – це вже не до вас.
Ви зрадники, чи просто безголові?
Кордон перетворили в решето,
показуєте «броник» у Верховній,
війну перехрестили на АТО.
З жорстокого похмілля на світанку,
отримавши «зряплати» чималі,
влаштовуєте обрам тур на танку
по нашій, ними нищеній, землі.
Конвої не чіпаєте зі сходу
з ракетами для установок «град».
З екрану мужнім голосом народу
брехливо зменшуєте кількість втрат!
Лишаючи одну стрілецьку зброю,
плануєте «двохсотих» наперед?
хай земелька-мати цих героїв рятує від фугасів та ракет?
Ви, недолугі вітчими солдатам, –
не патріоти і не козаки.
Давно навчилися ви Гімн співати,
величних пращурів дрібні синки?
...
Не мати жабам душі соколині.
Вам – не в анали, вас в «anal» внесуть!
Іудині цілунки Україні –
ось ваша суть!
липень 2014 р.
VI І про погоду…
«Урагани», «гради» – не природні явища.
«Урагани», «гради» – руйнування, згарища.
«Урагани», «гради» – сльози, смерті, кров.
«Урагани», «гради» – «бра(бля)цкая» любов…
жовтень 2014р
VIІ На пероні.
Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди...
Біля вагонів ми співаєм «Чумака»...
І радість лоскотно бентежить наші груди-
шикують злидні нас, юнак до юнака.»
В. Сосюра
Захистимо тепло своїх осель
на тій своїй – чужій війні на сході…
Нам так судилося. В людській природі
Вітчизну ставити понад усе.
В серцях у нас – сім’я, родина, рід,
надія на майбутнє: щоб єдина,
заможна і могутня Україна,
від Велеса вела свій родовід.
В серцях у нас є пращурів геном,
що кличе бити на Змі̀євім Валі
отих, кого ми «москалями» звали –
Батиєвих нащадків за Дніпром.
Хоча пропала Велеса скрижаль,
хоча лютує обр по Україні, –
історії заведена спіраль
веде полки від Галича й Волині!
В обличчя східний вітер стяги рве!
Тріпочуть бунчуки над головою!
Молись за нас, Волинь! Сурма – до бою!
Ми тої нації, яка собою
Європу заступила – і живе!
січень 2015р.
VIII Шенген.
«Коли Україна життя прокляла
Уся Україна могилою стала,
Скотилась сльоза навіть в демона зла,
Європа мовчала, Європа мовчала...»
О. Олесь
1.
Болотне місиво в окопах –
вдалася "теплою" зима.
В яких би ти не був європах,
ріднішої землі нема.
За землю? За народ? За кого,
дай, брате, відповідь мені,
чи за мажорика крутого
ми опинились на війні?
За волю? – тут її немає...
За долю? – в нас вона прудка:
крізь снайперський приціл тікає
аж до ворожого зрачка.
...
«Двохсоту» данину щоденну
збира Брюсель, мов з під Арден...
Схотілось діткам до Шенгену.
Тому ми, брате, – тут помрем.
2.
Ми не французи і не німці.
Так, тут – Європа, та не та...
Бо ми з тобою – українці
і доля наша не проста.
Не раз питали ми у Бога:
– «Де нам шукати свій талан?
Прислугою у латинян,
щоб італійчика старого
жінкам за євро доглядать?
Чи врожаї олив збирать,
бо, бач, іспанцям не до того?..»
І нагородою за мужність,
жертовну кров товаришів
вчувався голос нам потужний,
чи то – з небес, чи то – з душі:
– «Вам – засівати ниви хлібні,
давати лад садам, думкам...
Європі станете потрібні,
як стане – не потрібна вам!»
лютий-квітень 2016 р
ІХ Джамала.
Було, що ми ворогували:
і землероб і кочівник –
шаблями сонце діставали
і битвам загубили лік.
Було й таке, що ми стояли
пліч-опліч. Як один потік
ми ворогів перемагали.
Ці битви – в пам`яті навік.
Але прийшла зі сходу сила,
що нас і вас заполонила.
Нарешті зрозуміли ми,
що доля наша – опліч стати,
і спільно ворога долати,
щоб жити вільними людьми.
18.05.016p.
Х Акциз.
Пива-мéди дорогі
стали в Україні:
обступили вороги
зовні й з середини.
Не такії вже страшні
ті, що нападають,
як «свої», що на майні
руки нагрівають.
На загарбника Бог дав
дух до бою стати,
а злодюжку, що накрав,
треба ще впіймати...
А якщо він з «паханів»
(має гроші, владу),
то плювати він хотів
на людську громаду.
Хто хабарник, – той і пан...
тож гуртуймось, брате:
не добив злодюг Майдан:
нам – новий збирати
червень 2016р.
ХІ Третій шлях. (закінчення)
Прости, що набридаю, батьку наш,
та тільки в тебе я прошу поради:
в цей час, коли на сході в нас – війна,
як вивести пройдисвітів від влади?
Спи Україно! Стяги майорять,
але раби не вміють вільно жити.
При владі – зрадники, ці перші побіжать,
якщо прийде Росія, їй служити.
За те, що гинуть не її сини
кредити радо надає Європа.
Радіє уряд (при грошáх вони).
Радіє генерал, бо не в окопах.
Суцільна радість!
Рейтинг до небес
піднявся в Путіна (раби зраділи)....
Не радий захисник (бо не воскрес),
не раді діти (бо осиротіли).
Бо Україні у густім гаю
московське падло перейшло дорогу –
ще й примовляє: «Замовчи, бо вб’ю!»
і ні кому прийти на допомогу.
...
Вони прийшли –
серця, в котрих не вщух
відроджений в майдановій заграві
козацтва, гайдамацтва вільний дух:
На захист правий, з Богом,
Сектор правий!
липень2016р.
ХІІ Надщерблений дзвін.
(як Бодлер)
Зима опівночі так лагідно-гірка,
коли вогонь вкривається золою.
Десь благовіст лунає за рікою
і спогади нашіптує ріка.
Цей невідомий дзвін, як часовий,
на чатах вояків турбує рано,
дарує віру на передовій,
молитвoю старого капелана.
Я слухаю, хоча не має мрій
в боях надщербленій душі моїй.
Не відкликаюсь переможним дзвонам
я, зранений вояк, на купі тіл,
лечу в думках на б̀áтьківський уділ,
церковним не підлеглий вже канонам.
20.09.2016р.
ХІІІ Москва.
«Москва! Как много в этом звуке…»
О. Пушкін
" У ней особенная стать…"
Ф. Тютчев
Москва, в душі провіціалка,
що прагне третім Римом стать.
«У неї особлива стать»:
її бояться, її – жалко…
І не така як вся Росія,
і не столиця для Русі,
велике місто – як усі…
і чорна заздрість місту Кия.
27.10.2016р
.
ХІV Від`їзд.
Багрово проектує фіолет
мої думки над килями будинків.
Пливуть ліси від рами і до рами,
ховаючи в собі мене самого.
Я вже не ваш. Летять мої думки
попереду у просторі і часі.
І вилита печаль в мої зіниці,
і все тонкіші ниточки зв՜язку,
що тягнуться від вас до мого серця…
Постукує, качається вагон
та шлях лежить зовсім не в тепле літо…
І хоч зелений в мене камуфляж
та, слава Богу, рідні у безпеці.
ХV Повернення.
– А що це значить, а що це все зна?..
– А значить це, що настала весна.
Він поцілунком питання спинив –
найкраща відповідь, як для весни.
А небеса знали все наперед:
що рюкзаку є фіалок букет,
що буде ніч і продовжиться рід,
що все у них стане далі як слід.
Хай град, хай сніг, хай на сході – війна,
та що це зна…коли в серці весна.
29.10.2016р.
ХVІДержавний муж.
Було, що ледь не здався я,
коли прийшла люстрація.
Не «фрікція» не «фракція»,
а, щось нове – «люстрація».
Та виявилось: акція –
звичайна профанація…
Сьогодні чую вранці я:
«електродекларація»?..
Європі – декорація.
Від влади – комбінація:
нехай відчує нація
і буде сатисфакція!..
Набрав не досить братці я,
тож всіх вас маю в с…ці я.
01.11.2016р.
ХVІІ P.S.
Є в наших душах слово Боже.
З Вітчизни – нікуди іти.
Європа нам не допоможе,
тож мусимо перемогти!
2008-2016р.р.
м. Луцьк, 2008-2016р.