Огорнув все лід скляний
Ранком холод весняний
Цілував черешні цвіт.
Пелюсток швидкий політ…
Бачиш: вітер до поля –
Така у злого воля.
А квітка сніжно-біла,
Від кохання зомліла.
Загубилась у світі,
Ви згадайте у літі.
«Такому немає прощ»,
За квітку говорить дощ.
