Буденщина
Життєва Криза
Буденщини життя фатальна рана…
Ми висохли, мов дерево в пустелі,
Кора грубезна панциром на нас,
В душі перехрестились паралелі
І гострий кут кров’янить повсякчас.
Здираємо цю зашкарублу шкіру,
Зриваємо з кісток закам’янілу плоть,
Кістки розтрощуємо проржавілі…
Звільни від пекла, порятуй господь!
І ось – два серця трепетних, шафранних,
Заціпеніння не торкнулось їх…
Хай полум’я відродження займеться,
Нехай відродяться, запаляться від серця
Дві юні оболонки тіл нових…
Буденщини життя фатальна рана…
