03.11.2016 16:20
Без обмежень
150 views
Rating 5 | 10 users
 © Уляна Яресько

Нестримна течія

Сіро! (плачуть німфи листопадні).

Щось в душі зломалось. Я? - не я?

Обірвалась нитка Аріадні-

понесла нестримна течія.


Через ери смутку щастя подих...

Ледь стою - (тримайся!) - ледь стою!

А життя таке - бурхливі води, 

як не встоїш - втратиш суть свою.


Зачекай мене. Я буду світлом.

Тільки шлейф сум`яття відірву.

Сам просив, щоб я тобі розквітла -

Покохай тепер мене нову!


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.11.2016 17:40  © ... => Олена Вишневська 

Та за всіма прогнозами так і буде))) Дякую,Оленко!) 

 04.11.2016 17:23  Олена Вишневська => © 

Якщо розквітла, а причиною тому є він - неодмінно і нову покохає!!! 

 04.11.2016 09:06  © ... => Світлана Холодна 

Дякую! 

 04.11.2016 09:06  © ... => Тетяна Ільніцька 

ТАК... творити жінку може тільки справжній! Дякую... 

 04.11.2016 07:52  Світлана Холодна => © 

Гарно... 

 04.11.2016 07:48  Тетяна Ільніцька => © 

Про народження жінки... Не з піни морської, а з його бажань і думок... 

 03.11.2016 19:41  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Добре, якщо так) дякую... 

 03.11.2016 19:19  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чуттєво!.. 

 03.11.2016 16:58  © ... => Лана 

Дякую, Світланко) Я далека ще від зразків, але йду вперед) 

 03.11.2016 16:35  Лана => © 

Просто зразок любовної лірики!.. Захоплююсь!!! Від душі. 

Публікації автора Уляна Яресько

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо