Поміж плетива поїздів
Скільки доль у однім вагоні:
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Хтось відкритий, як на долоні,
Хтось - мереживо таємниць.
Може, дехто любов забуде
Поміж плетива поїздів.
У квапливому морі люду
Віднайти б я тебе хотів.
Нездоланно-жарку, як ватра,
Що пороги усі злама.
Не потрібно мене шукати:
Я прилину в твій світ сама.
Легкокрилістю махаона
Уквітчаю мережку днів.
Не шукай мене на перонах,
Поміж плетива поїздів.
@ Уляна Чернієнко - Дмитро Нірода
