07.08.2014 01:24
лише 18+
212
    
  2 | 2  
 © Ірина Червінська-Мандич

Привид втомлено сів і заснув


Привид втомлено сів і заснув, 

Ледь торкнувши дерева скронею, 

Привид схожий став на кривизну, 

Що проклала траншею долонею

Учорашнього людотепла -

Відспівали, відправили в плавання

Течією в хароновий храм

А в човні були весла поламані.

Руки змучились марно гребти, 

Ноги стомлені степом неораним, 

А ворота і білий ключник

Міражами постали просторими...

Кажуть, привиди зовсім не сплять, 

А оцей прихилився до дерева, 

Снить себе ще святим немовлям, 

Коли его іще не розмелене, 

І в заряді ще тільки плюси, 

І два сонця чатують над ліжком...

Але будять зі сну голоси -

Час Йому надсилатись у лічку.



3.08.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.09.2014 21:18  Зельд => © 

моє чудово!

 09.08.2014 09:30  Деркач Олександр => © 

Цікаво, сподобалось

 07.08.2014 09:06  Тетяна Белімова => © 

Навіть привиди відчувають усе те, що й ми! Про невловне! Про те, що так чарує у твоїй поезії)))

 06.08.2014 23:19  Оля Стасюк => © 

Дуже багато яскравих образів, які запам"ятовуються. Таке нечасто зустрінеш.