06.11.2016 15:17
для всіх
90
    
  3 | 3  
 © Панін Олександр Миколайович

Осінь, пробач!

Осінь,  пробач!

За мотивами вірша – Світлана «Лист з Валізи»

Пробач мені, Осінь, що віршів для тебе нема...

«Пробач мені, Осінь, що віршів для тебе нема»,

Тікають із віршів слова, 

куди пропадають – «нє вем», 

Лиш серце вистукує ритм безсловесний

запекло

Дарма намагаючись

«реквієм»

Лунати примусити в стилі

«алегро».


Ти – Подруга, Осінь, ти мати моя, 

Тобі дарувала, тобі повіряла

Я квіти барвисті, 

закохані мрії...

Та образи блякнуть, їх п’є-випиває

Зневіра Змія, 

Із віршів слова видувають

Вітри льодяні, 

пустовії.


«Дитинко, не плач, не страждай, 

не сумуй, 

Дарунки твої, берегла, 

зберігала щасливі, 

Ось квіти твої, ось вірші твої -

Поласуй -

Барвисті, мрійливі

Кохання відродяться Крила!


В душі заспівають далекі

весняні гаї, 

Ти знов даруватимеш людям

Надію та Втіху…


Ти вірші мені прочитаєш

прекрасні свої, 

Коли я засну

під периною теплого

білого снігу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.11.2016 16:21  Світлана Рачинська => © 

Я завжди знала, що Ви на "ти" з Осінню, і не тільки! Ви просто чарівник! Вірш чудовий. Забрала, звісно ж! пригодиться в процесі відродження)

 07.11.2016 09:51  Тетяна Белімова => © 

Красивий, ніжний діалог)) Замріяні рядочки!