Вогняне торнадо
Над містом стогне всеохопна злива,
Гримить, кричить, і піниться, й двигтить.
Ця Осінь, може, теж була щаслива.
Листопад плакав тільки в ній навзрид.
А жовтень... Жовтень! Вогняне торнадо
Накрило безліч клаптів лісових.
Він цілував, зіп”явся виноградом,
Трояндами під вікнами – і стих.
Він стяги рвав, дроти і перехожих
Шаленим вітром, випущеним з гір,
Він заздрив так, як заздрити не можна –
І вирував, як дикий бузувір.
А ще кохав так п”янко і так стиха.
Він аж до болю мучився і млів,
Коли розлука зводила до крику
У сутіні жовтневих вечорів.
Це він зробив цю Осінь золотою.
Це він до неї трошки дав життя.
_
А це – Листопад. Темною рікою
Струмує небо.
Холодно.
Сльота.
