Смерть Осені
У білі полотна на сірих бетонних мольбертах
Загорнуте місто; листопад відводить війська.
Зимові вітри, що добились Осінньої смерті,
Не знали, що битва ця буде настільки легка.
А Осінь здалась ще задовго до контратаки.
Заледве торкнула своїх листопадних гармат –
І раптом відчула, що губить всі текстові знаки,
Що більше не може цю зиму сприймати за жарт.
Торкнулася Осінь грудей – сургучево по пальцях
Струмочок гарячої крові раптово потік.
Хіба ж то не цим ніжним кольором зранку, на п”яльцях,
Вона шила ягоди пізні між темних смерік?..
Тепер же – крижина, у грудях, важким рикошетом.
І скрапує кров на засніжену, білу траву.
І Осені Грудень у пам’ять поставив на злеті
Молочного Шляху красиву зіркову криву.
