Демониця
Фентезі Небувала Краса
Є
У Кожного.
Що може бути тяжче клейма
«Безбатченко»,
Немов іржава коса, клеймо це
Долі косить,
Вона була сирота-демониця,
Пошепки її називали – «збоченка»,
Інші демони поглядали на неї
Скоса –
Сирота-демониця
Була нікчемна упириця.
Бути Злом і тягнутись
До Добра,
Які для цього потрібні
Сили!
Вона не губила людей,
Зло сердилось на неї,
Демони ледь терпіли…
Офіційно вважалось,
Що Вона
Лише
Екстравагантна…
Навіщо Доля розігрувала
Так довго
Непевну Карту?
Демонів-порушників
Свої ж прирікали
На страту кілками з осик.
Забагато їй вибачали:
Вона була Носієм
Небувалої Краси.
Ненавиділа жорстокість,
Не проливала
кров…
Згодом вона ще нижче
«впала».
Почала
«Чинити Добро!»
Для демона «Добро» -
це аж занадто круто.
Руйнувало її
Воно,
Знищувало демонічні
Атрибути.
Страчував її
Не притаманний
Нечистій силі
Хист:
Щезли
Роги, копита, хвіст.
Нелегка карма –
Схильність до Доброго
Вроджена…
Відбулось
«Жахливе» Переродження:
Земною Дівчиною
Стала Вона…
Перемоги не знає
Із собою постійна
Війна.
Тіло її
Розчинилось в Етері,
Залишився тільки
Образ Чистого Янгола,
Небувалої Досі Краси,
Який оселився
У Небесній Сфері…
Колись Вона Була
Демоницею…
