ВГОРУ Я ТОНУ…
Рук твоїх пальці - чуттєві шамани...
В плесо у спокої кидаєш камінь...
Квіткою пристрасті зваблюєш, маниш...
В мені пробуджуєш безліч вулканів...
Разом гойдаємо місяця човен...
З кожним зануренням вгору я тону;
Тану і скрапую воском медовим
В пахощі квітки солодко-солоні.
Ранок сіріє із ночі палкої...
Пінка на плесі гарячої кави...
Й знову межа з шовко-нитки тонкої
Прагне торкнутись вулканної лави.