20.11.2016 17:08
18+
140
    
  1 | 1  
 © Надія Севастьянова

Запах смерті із медом

Запах смерті із медом

Знову приходять тінню ненаписані вірші 

Ці лани такі зелені та запашні 

Ці поля пахнуть медом й цей запах не стерти 

Він повільно конвертується в запах смерті 


Серед ночі за містом пишуться книги 

Автори чекають світла, чекають відлиги 

На дорозі лежить блокнот, смішненький такий, з лисичкою 

Його автор загорівся й затух, незапаленою спичкою 


Коли перед тобою постає сама смерть 

Намагається затягнути тебе в цю круговерть 

Ти спокійно стоятимеш, опустивши очі на осінні листки 

Й декламуватимеш не свої вірші 


Ти читатимеш про нічні ліхтарі у небі 

Заміняючи слово "хочу" на ненависне "треба" 

Будеш збирати книжки при дорозі, нервово курити 

Й уперто повторювати що ти хочеш жити 


Найперше тут з`явилися чужі танки і сигарети 

Найостанніші сюди почали приїжджати поети 

Потім, звісно, з`явилися ночі й страх у очах,  

Перші вірші про кров, важкий тягар на плечах 


Я не поет, та я чую запах згарищ за кілометри 

Його не забити запахом меду й не стерти. 

Ці лани такі сірі, такі ранньоосінні 

Що сюди інколи навідуються ненаписані вірші. 

Тінню.



19.10.16

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!